Я проживаю чужой роман
Чужие чувства,слова, судьбу...
а в мойей жизни не ничего,
Я своего с нетерпеньем жду...
Чужое солнце в чужом окне
Чужая радость,чужая боль...
Когда все это придет ко мне?
И мне,О Боже,ты жить позволь....
Прочитано 5760 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
великолепный стих, движение слога остро индивидуальное, но не закрывайся в своём я, будет депрессия(творческая)
Волкова Ирина
2008-03-05 03:08:13
Дорогая Наташа! Поверь действительно, что твой Муж - Бог. С Ним можно прожить самую полноценную на свете жизнь. И совершенно особенную. Христос не делает по шаблону. С каждым у Него свои отношения.
Сергей
2009-07-26 00:47:03
Я не живу уже, Наташа, прошлым!
Забыл я чувство безответности в любви!
Хочу реальности, а не того, что только в прошлом,
Я не хочу жить по сценарию прошедших дней -
Я не хочу лелеять больше свои чувства,
Которые обманывали мой духовный ум.
Люби Творца и созерцай Его искусно,
Люби Его всем сердцем праведным своим.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
